Форми співробітництва між практичним психологом та основними учасниками освітнього процесу

Форми співробітництва між практичним психологом та основними учасниками освітнього процесу

Форми співробітництва між практичним психологом 

та основними учасниками освітнього процесу __

 Головна мета діяльності психологічної служби освіти у нашій країні — забезпечення психічного і особистісного розвит­ку учнів. Діяльність психологічної служби освіти включає в себе створення психолого-педагогічних умов, які забезпечують духо­вний розвиток кожної дитини, її душевний комфорт, який є осно­вою психологічного здоров’я.

Конкретні завдання, які спроможний розв’язувати практич­ний психолог, працюючи в школі:

1.Виявляти психологічну готовність дітей до шкільного життя, спільно з вчителем розробляти програму адаптації їх до школи.

2. Розробляти і здійснювати разом з вчителями і батьками розвиваючі програми з урахуванням індивідуальних особливос­тей дітей — інтересів, здібностей, схильностей, почуттів, захоп­лень, життєвих планів, — а також завдань розвитку у кожний ві­ковий період.

3. Тримати під особливим контролем перехідні, переломні моменти в житті школярів.

4.Здійснювати діагностичну і корекційну роботу з невстигаю- чими і недисциплінованими школярами.

5.Діагностувати інтелектуальні, емоційні, вольові і особистіс- ні особливості учнів, які спричинюють труднощі в процесі на­вчання і виховання, допомагати в їх корекції.

6. Сприяти створенню позитивного психологічного клімату, виявляти і усувати причини порушень міжособистісних відносин учнів з вчителями, ровесниками, батьками та іншими людьми.

7. Консультувати адміністрацію школи, вчителів, батьків з психологічних проблем навчання і виховання дітей, з питань роз­витку їх уваги, пам’яті, мислення, характеру, здібностей.

8. Проводити індивідуальні і групові консультації з питань, пов’язаних з навчальною діяльністю, самовихованням, самови­значенням, з питань взаємовідносин з дорослими і ровесниками.

9. Брати активну участь у профорієнтаційній роботі.

Першочерговість розв’язання цих завдань залежить від конк­ретної ситуації в кожній школі, рівня професійної підготовки психолога. Специфіка завдань і форм роботи шкільного психоло­га визначаються типом освітнього закладу і актуальними про­блемами, які на даний час стоять перед закладом.

Основні види діяльності практичних психологів в системі освіти значною мірою схожі з видами практичної психологічної роботи в інших сферах, але мають свою специфіку, пов’язану з особливостями об’єктів психологічної роботи (діти, батьки, вчи­телі, вихователі) і відповідними проблемами, з якими вони сти­каються. Це — психологічна освіта, профілактика, консульту­вання, діагностика, корекція і розвиток дитини.

Психологічна освіта. Необхідність даної діяльності психоло­га пов’язана з тим, що у суспільстві існує дефіцит психологічних знань, в учасників освітнього процесу часто відсутня психологіч­на культура. Вихователі, вчителі досить часто мають однобічні відомості про психологічні особливості своїх вихованців, учнів. Те ж саме можна сказати про багатьох батьків, які не приділяють належної уваги вивченню психолого-педагогічної літератури. У педагогічних колективах і в сім’ях нерідко виникають конфлі­кти, причина яких — у невмінні і небажанні прислухатися один до одного, зрозуміти, поступитися, поспівчувати. Тому практич­ному психологу дуже важко залучати їх до психологічних знань, до підвищення рівня психологічної культури всіх тих людей, які працюють з дітьми, а також і самих сімей.

Форми психологічної освіти можуть бути різними: лекції, бе­сіди, семінари, підбір літератури, урр. психології.

Психологічна профілактика. Профілактика — це сукупність попереджувальних заходів, це робота психолога, спрямована на попередження виникнення будь-яких утруднень, проблем у житті дітей, вчителів, батьків, шкільного колективу в цілому. Для цього психолог:

1.Розробляє розвивальні програми, проводить розвивальні за­няття з дітьми.

2. Виявляє психологічні особливості дитини, які можуть у майбутньому обумовити певні ускладнення у її інтелектуальному і особистісному розвитку.

3.Слідкує за дотримуванням в освітньому закладі психологіч­них умов навчання і виховання, необхідних для нормального психічного розвитку дітей.

4. Попереджує можливі ускладнення у психічному розвитку дітей, пов’язані з їх переходом у наступну вікову категорію.

5. Турбується про створення сприятливого психологічного кліматі у дитячому освітньому закладі.

Важлива форма психопрофілактичної роботи — психолого- педагогічний консиліум. Завдання психолога в консиліумі — до­помогти вчителям з різних сторін підійти до оцінки інтелектуа­льного розвитку, особистісних якостей і поведінки школярів, до­помогти запобігти суб’єктивізму в оцінці окремих учнів. Психопрофілактичну роботу з метою попередження треба почи­нати тоді, коли проблем ще немає.

Психологічне консультування. Психологічна консультація призначена для того, щоб допомогти людині самій розв’язати про­блему, яка виникла. Консультації шкільним психологом проводять­ся для вихователів, вчителів, учнів та їх батьків, адміністрації освіт­нього закладу. Вони можуть бути індивідуальними або груповими.

Вихователі і вчителі частіше за все звертаються до психолога з такими проблемами, як: труднощі в засвоєнні дітьми навчаль­ного матеріалу з окремих дисциплін або окремих тем у процесі навчання; небажання і невміння дітей вчитися; емоційні, особистісні порушення; конфліктні стосунки з дорослими і ровесника­ми; неефективність власних педагогічних впливів; проблеми фо­рмування дитячого колективу; можливості розширення власних професійних умінь; виявлення і розвиток інтересів, схильностей і здібностей учнів; профорієнтаційна робота з учнями.

Основні проблеми, з якими звертаються до психолога батьки: як готувати дітей до школи; відсутність інтересів у дітей; небажання вчи­тися; погана пам’ять; підвищена розсіяність; неорганізованість; неса­мостійність, лінощі, агресивність, підвищена збудженість або, навпа­ки, боязливість; ставлення дитини до близьких у сім’ї; вибір професії.

До шкільного психолога звертаються і самі учні, головним чином, з питань взаємовідносин з дорослими і ровесниками, са­мовиховання, професійного і особистісного самовизначення, культури розумової праці і поведінки.

Психологічна діагностика. Психологічна діагностика — це ви­значення особливостей психологічного розвитку дитини, сформо- ваності певних психологічних якостей, відповідності рівня розвитку умінь, навичок, особистісних якостей віковим нормам; виявлення психологічних причин труднощів у навчанні і вихованні окремих учнів. Завдання психодіагностики — одержати інформацію про ін­дивідуальні особливості дітей, яка була б корисна їм самим і тим, хто з ними працює, — вчителям, вихователям, батькам. засобами психологічної діагностики можуть бути спостереження, бесіда, пси­хологічне тестування. Часто помилкою недостатньо інформованих психологів є надмірне захоплення психологічними тестами та ігно­рування інших методів психодіагностики.

Психологічна корекція і розвиток дитини. Ця робота спря­мована на зниження або нівелювання відхилень у психічному розвитку учня, формування його здібностей і особистості. Про­грами корекції і розвитку, як правило, включають психологічну і педагогічну частину. Психологічна частина планується і здійс­нюється шкільним психологом. Педагогічна частина складається на основі психологічних рекомендацій спільно з психологом і вчителем, вихователем, батьками і виконується педагогами та ба­тьками при допомозі шкільного психолога. Корекційна робота шкільного психолога з дітьми часто стикається з медико-психо- педагогічними проблемами. Частина з них вимагають психотера­певтичної роботи з сім’єю, дітьми.